Розмова з Вікторією Мізюк

Віка Мізюк: Якось я їхала на відпочинок у Карпати і дорогою побачила корівку, що лежала на моріжку і ремигала собі, думаючи про щось своє. І тоді я уявила, що, напевно, їй хочеться танцювати балет! Так я розпочала писати історію про корову Зірку.

"Я, Зірка і балет" – літня історія з пригодами, гумором і динамічним сюжетом. Чи має якесь реальне підґрунтя? Саме так проводили літні канікули у дитинстві?

Свої літні канікули я завжди проводила в селі у бабусі. Три місяці сонця! На вулиці – з ранку до пізнього вечора, аж поки мама не покличе їсти. Лазіння по деревах, ігри з друзями в хащах бузку, будівництво куреня, походи з татом до джерела за селом – це все дуже милі серцю спогади. Було б чудово, якби сучасні діти більше надавали перевагу такому дозвіллю, а не лише проводили час у гаджетах. Моє дитяче літо – це про веселощі, про близькість до природи, про чудові літні дні і такі ж вечори з пахощами маминої матіоли і пугиканням місцевого сича на смереці. Мені дуже хотілося повернутися ще трохи туди в те дитинство. Так і зʼявилася ідея написати історію про моє літо.

Миколка дуже хотів подивитися з татом фільм "Зоряні війни". Чому згадуєте саме цей фільм у тексті книжки? Що він для Вас означає?

«Зоряні війни» я переглянула вже у досить зрілому віці – і мені сподобалося. У «Війнах» теж багато про стосунки батька і сина – така собі алегорія на стосунки Миколки і його тата. А ще у фільмі йдеться про добро і зло, і про те, що завжди варто притримуватися світлої сторони сили. Дуже потрібні орієнтири – правильні орієнтири, особливо в наш час. І для дітей тим паче.

Я, Зірка і балет : повість-казка

429,00 грн

Переглянути

Корова Зірка понад усе хоче стати балериною і станцювати балет на великій сцені – хоча б раз у житті. Ви ретельно досліджували тему балету для того, щоб написати про нього у книжці? Чи тема балету Вам особливо близька?

Якось, коли я їхала на відпочинок у Карпати, дорогою побачила корівку, що лежала на моріжку і ремигала, думаючи про щось своє. Тоді я запитала себе: а про що взагалі думає корова, коли цілими днями вилежується під сонцем? І мені уявилося, що, мабуть, вона мріє про щось. Може, їй хочеться співати або танцювати, або робити ще щось. І тоді я уявила, що, напевно, їй хочеться танцювати балет! Мені так сподобалася ця ідея і здалася такою кумедною, що я розпочала писати історію про Зірку. Для цього я спеціально їздила до Львівського театру опери та балету, ходила на балет, переглядала відео балету на ютубі. Словом, вивчала це питання трошки детальніше.

Текст читається легко і весело. Можливо, комусь присвячували цю книжку, тому й вона вдалася така кумедно-пригодницька? Як взагалі вдалося писати так весело? На яких авторів схожих творів орієнтувалися?

Я ніколи не вважала себе веселою людиною – радше дуже спокійною і стриманою, деколи аж занадто серйозною. Хотілося вміти жартувати, але природно в мене, насправді, це виходило рідко. Розказати анекдот? Це абсолютно не про мене! Я або могла почати розповідати з кінця, або знітитися через надмірну увагу оточуючих. Але кожна навичка як м’яз: її можна прокачувати. І я спробувала написати щось веселе. І скажу вам правду: тільки-но я сідала за компʼютер і починала писати, байдуже, в якому настрої, кожнісінького разу я гиготіла, коли проводила час із моїми героями. Так, ніби жартували вже вони, а не я.
А загалом я дуже люблю веселі історії, особливо про Ракету від Джеремі Стронґа – дуже раджу!

Які Ваші враження від того, як художниця Марина Шутурма намалювала пригоди Миколки і корови Зірки? Є якась ілюстрація, яка подобається найбільше?

Ілюстрації дуже красиві! Якраз під вайб історії – такі ж кумедні й яскраві. Дуже літні й чудові. Пані Марина гарно «вгадала» героїв. Завдяки їй книжка вийшла просто неймовірно красивою і яскравою. Діткам має припасти до душі. А моя найулюбленіша – мабуть, та, де намальовано хатинку в лісі. Все саме так, як я собі й уявляла. Ну і Зірка з пуантом на розі – це окрема любов!

Розмовляла Оксамитка Блажевська