Юрій Завадський – поет, перекладач, громадський діяч, видавець. Пан Юрій переклав для видавництва «НК-Богдан» книгу Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка». Проєкт реалізовано за підтримки Українського інституту книги.
Пане Юрію, розкажіть, про що саме для вас книга «Прилетіла ластівочка».
Ця книга стала для мене шоком. Увесь текст будує непростий образ – образ-дзеркало – історії країни, культури, мови, а головно – особи, яка силою своїх почуттів, думок й несвідомих відрухів проростає в тогочасному жахливому краєвиді. Це був час, тлом якому були смерті – у множині, і на цьому тлі життя та любов, у тому найширшому та найвищому розумінні, ставали як ніколи справжніми.
Чи було складно вам перекладати стиль оповіді Ірен Роздобудько? Можливо, зіткнулися з якимись труднощами?
Авторка дуже майстерно й кінематографічно будує історію, а це спрощувало роботу, оскільки в її мові нічого зайвого, перебіг подій зрозумілий, але несподіваний. А що ж найважче – це усвідомлювати, що майже все в цій книжці – історична правда. Перекладаючи книжку, я думав про те, що вже не можу її перекладати – емоційно важченний текст.
У чому, на вашу думку, полягає важливість перекладу такого типу книжок іншими мовами?
Такими виданнями ми маємо реальний шанс наздогнати історію культурних артефактів, що вже давненько належать усьому світові. Серед таких артефактів – «Щедрик» в обробці Миколи Леонтовича. Тому й варто говорити не лише про українців, які мали гігантський вплив на розвиток культури та науки, а й тих, хто народився на наших теренах, і завдяки цій культурній межовості створити свої дуже особливі світи, в яких завжди були присутні українці: Воргол, Бурлюк, Конрад, Захер-Мазох, Філіпович, Вінценз…
Як ви можете описати цільову аудиторію цієї книги? Для кого вона?
Ця книжка може сягнути широкого читацького загалу – я в цьому не сумніваюся. А про що мені особливо мріялося – це про екранізацію повісті. Саме так, цей текст здатен стати чудовим сюжетом для голівудського фільму.
Розмовляла Олена Буда