07.06.2017

Рецензія на "Едем" Станіслава Лема

Едем: рай чи пекло?

   Станіслав Лем — найпопулярніший польський письменник-фантаст, який дитячі та юнацькі роки провів у Львові. Трагічні події молодості назавжди відбились у його свідомості й стали однією із тем, про які фантаст неохоче розповідав або ж не розповідав узагалі. Однак, як і будь-який письменник, досвід свого життя Станіслав Лем не міг не помістити у власні твори, подавши їх компактно, наприклад, в автобіографічній книзі («Високий замок», 1966), чи лише побіжно висвітлюючи окремі події. 

   Спираючись на дослідження біографа Станіслава Лема Аґнєшки Ґаєвської, можна із певністю сказати, що автор зашифрував власні спогади в таких творах як-от: «Едем», «Повернення з зірок», «Голос Господа», «Соляріс» та ін.

   

   Саме про роман «Едем» піде мова далі. Така назва невипадкова. За біблійною легендою Едем — це місце блаженного життя Адама та Єви, іншими словами — рай. Саме такою здавалась планета Едем екіпажу космічного корабля. В планах чоловіків було лише облетіти планету понад атмосферою, аби помилуватись нею. Натомість ракета із екіпажем, який складався із шістьох осіб, упала на поверхню малодослідженої планети.

   Атмосфера на Едемі виявилась схожою до земної, тож екіпаж корабля міг вільно дослідити поверхню планети, яка ззовні здавалась геть не схожою на Землю. Важко уявити собі ті чудернацькі рослини, які бачили космонавти на своєму шляху. Кожному з них доводилось порівнювати форму рослин із тими, що вони вже бачили на Землі, адже іншого шляху, аби хоч якось означити невідомі для них об’єкти, не існувало.
Та не лише рослинність була на цій планеті геть чужою та незрозумілою людям. Наприклад, величезний завод, що виробляв продукцію і сам же її знищував, не виходячи із цього кола століттями, здоровенна істота, яка проникла на корабель, поки екіпаж був на вилазці й дивом полагодила один із силових агрегатів. Космонавти навіть не підозрювали, що це була їхня перша зустріч з одним із жителів Едему. Лише згодом деякі члени екіпажу висловили думку про розвинену цивілізацію планети та про її дивних мешканців.

   Однак під час подальших вилазок члени екіпажу помічають, що деякі тубільці різняться між собою, і відмінності ці надто суттєві, аби бути просто випадковістю. Окрім того, вони часто бачать мертвих дуплексів (саме так називають жителів Едему) і не розуміють, що стало причиною їхньої загибелі.

   Та це був лише початок.

   Погоні, вбивства тих, хто внаслідок невдалого біологічного експерименту народився іншим. Жорстокість представників одного виду до своїх же. Мертві тіла та покинутий усіма, наляканий дуплекс, який не боявся чужинців, але боявся своїх… Що більше люди дізнавалися про Едем, то більше прагнули якось допомогти його пригнобленим жителям, запобігти їх винищенню, однак такий тягар не міг лежати на плечах лише шістьох осіб. Трагедія, яку переживали окремі жителі Едему, як і все на цій планеті, спершу була загадкою, навколо якої будувалось безліч теорій. А виявилась звичайною жорстокістю, аж ніяк не загадковою, а навпаки — знайомою жителям Землі.

   Едем таїв у собі ще багато таємниць, більшості з яких не знав навіть корінний його житель, із яким вдалося встановити контакт. Одне було відомо точно: Едем був аж ніяк не тим раєм, яким видавався із космосу.

Софія Андрійчук

Повернення до списку