Видавництво Навчальна книга - Богдан
Видавництво Новини Електронні книги Співпраця Де придбати Контактні дані Доставка і оплата Foreign Rights
Телефони для замовлення:
phone_num (067) 350-18-70
Нова Пошта Укрпошта basketКошик
Книга дня
Знижка 50%
corner_white
Останній із небесних пірат. Кн.5.
Останній із небесних пірат. Кн... Стюарт П. Р.
199,00 грн
99,00 грн
crt до кошика
Новини видавництва
new-news 25.03.2024
Події тижня (25-31 березня)
new-news 22.03.2024
Відгук на книгу «Палімпсест : збірник короткої прози», Чарльз Стросс
new-news 19.03.2024
Відгук на книгу «Планета мавп», П'єр Булль
new-news 18.03.2024
Події тижня (18-24 березня)
Дізнайтесь більше про конкурси від видавництва Навчальна книга - Богдан!
Технічна підтримка
  (пн.-пт., з 9.00 до 18.00)
mail support@bohdan-books.com


Як зробити замовлення?
Способи оплати
Доставка замовлень
Умови доставки, оплати і повернення
Політика конфіденційності



Ми у соц. мережах



ГоловнаseparatorНовини видавництваseparatorРецензія: Психо ІІ (авт. Роберт Блох)

calendar 24.04.2023
view341
Час читання: 11хв.

Рецензія: Психо ІІ (авт. Роберт Блох)

Рецензія: Психо ІІ (авт. Роберт Блох)

"Усі ми інколи трохи втрачаємо глузд"
Норман Бейтс

За двадцять із лишком років після виходу роману «Психо» та однойменної екранізації від Альфреда Гічкока — події неабиякого розголосу — американський письменник Роберт Блох вирішив продовжити свою історію про психопата Нормана Бейтса в романі «Психо ІІ». Оригінальне видання побачило світ 1982 року й отримало неоднозначні відгуки. Шанувальники першої книжки та фільму могли бути засмучені: автор повернув хід історії Нормана в інший, досить неочікуваний, бік.

У «Психо ІІ» ми зустрічаємо Нормана Бейтса в психіатричній лікарні. Після подій, що трапилися в мотелі Бейтсів, його визнали неосудним. За ґратами лікарні для нього знайшли роботу в бібліотеці. Пацієнти не надто цікавилися книжками, тож Норман дистанціювався від божевільних, оскільки вважав, що сам уже таким не був. До психлікарні улюбленими заняттями Нормана завжди були читання та таксидермія (звичайно, крім основного — походжання з ножем в образі матусі). Щодо хобі з набивання опудал птахів — тут він лише міг спостерігати за пташками на лікарняному подвір’ї. Птахи були на волі, Норман — за ґратами, однак він доволі добре пам’ятав слова англійського поета Річарда Лавлейса: «Камінні мури — це ще не тюрма, залізні ґрати — аж ніяк не клітка».

Одного дня до лікарні з черговим візитом милосердя навідуються дві черниці — сестра Купертина та новенька в ордені сестра Барбара. Остання ж не лише несе слово і втіху Господні, але ще й вельми зацікавлена психологією та дивними речами, які інколи стаються з такими людьми, як Норман Бейтс. Здається, ось він — такий жаданий шанс Нормана випурхнути з клітки.

Тим часом як Норман Бейтс нидіє у психіатричній лікарні, голлівудські кінороби на чолі з продюсером Марті Дрісколлом уже планують роботу над фільмом про Нормана під назвою «Безумна леді». Ролі у фільмі мають грати Пол Морґан (Бейтса) — справжня кінозірка, та Джен Гарпер (Мері) — маловідома молода акторка непоказної зовнішності, для якої стрічка про Нормана — неймовірна можливість заявити про себе у світі кіно. До того ж вона викапана Мері Крейн (сумнозвісна жертва з першої книжки)! Сценарій від Роя Еймса вже готовий, але чи не варто буде тепер змінити кінець історії, хоча б кілька сторінок… а може, і більше.

Важливим у романі є персонаж Адама Клейборна, психіатра. Він щосили допомагає відігнати демонів і вийти на світло Норманові. Для Клейборна, як амбітного лікаря, мати за пацієнта саме Нормана було неабияким успіхом. Але працювати з таким хворим, як Бейтс, то лише пів справи. Найголовніше — досягти результату в лікуванні цього складного випадку, а згодом закріпити своє досягнення книжкою-звітом про успішну терапію.

Адам Клейборн знає, що в перервах поміж психотичними станами його головний пацієнт спроможний конструювати свої подальші дії та, безсумнівно, здійснювати помсту. Тому лікарю Клейборну навіть страшно уявити, якою може бути реакція Нормана на знімання кінострічки про події у мотелі Бейтсів. Психіатр переконаний, що фільмування необхідно зупинити.

За пів десятка років роботи з Норманом лікар Клейборн почав думати про нього не тільки як про пацієнта, але і як про друга. (Інша річ — ким сприймає свого лікаря власне Норман?) Та якщо друг руйнує твої плани й зненацька обрушує на тебе величезний тягар відповідальності, ти мусиш якось дати цьому раду, навіть якщо задля цього треба поставити під загрозу власне життя.

Роберт Блох у цій частині стає сміливішим у зображенні відвертих сцен. Ні, він не деталізує акти насильства, але пропонує читачеві більш схиблені їхні форми (наприклад, некрофілію та інцестові марення). Однак згодом він санкціонує покуту за ті мерзотні діяння. Ба більше, міркуючи про сучасний йому кінематограф, автор наголошує: «Зображуйте оргії, але неодмінно покажіть і наслідки». Тобто, коли режисери хочуть перенести на екрани правдиве насилля, вони повинні дати зрозуміти глядачам, що винагороди за такі дії не передбачено, навпаки — настане обов’язкове покарання. І розповідаючи про Нормана Бейтса, письменник не звеличує його в очах читачів, він акцентує увагу на стражданнях, до яких може призвести імпульсивна поведінка подібної людини. Проте моторошно стає від думки, що пронизує більшу частину цієї історії: іноді кожен із нас трохи божеволіє й, потрапивши під вплив набридливого жадання, яке несила подужати, може перетворитися на Нормана Бейтса.

Звичайно, помітно, що Роберт Блох також ставив собі за мету покидати сатиричних камінчиків у тогочасних творців кіно. Правдоподібно, його не тішить Голлівуд кінця 1970-х – початку 1980-х років, коли гламурний блиск на вулицях кіностудій було притлумлено сірістю економічних збитків. У той час на знімальних майданчиках «піратські кораблі потонули, бальні зали поступилися дискотекам, армію конфедератів розвіяло вітром, а Фред Астер і Джинджер Роджерс назавжди повісили свої танцювальні туфлі» (стор. 79). Проте, можливо, це лише туга за класичним голлівудським кінематографом із його суворим кодексом Гейза або ж своєрідний вияв неприязні до Нового Голлівуду, наповненого молодими режисерами з абсолютною свободою дій.

Незважаючи на все, роман «Психо ІІ» нагадує типові трилери та горор-фільми 1980-х: багато простих, часто передбачуваних за кілька кадрів сцен, але приємна (наскільки це можливо в такому жанрі) атмосфера, певне відчуття пустки та свободи, з ледь уловимим присмаком деревини й свіжого повітря. Хто любить і знає таке кіно 80-х, той зрозуміє.

Імовірно, дехто з шанувальників жахів та психологічних трилерів знайде для себе щось цікаве в цьому романі, який подекуди трохи відгонить нафталіном. Однак, зважайте на те, що не існує досконалих продовжень, є лишень різні ступені розчарування.

Автор: Ігор Ярославський

Джерело: ЧИТАЙ


  
Логін:      
Пароль:

ent Реєстрація    ent Забули пароль?
Вкажіть свій емейл


Коментар
ajax-loader-blue