КУПИТИ: Казки роботів. Кіберіада. Маска. Книга 1 - Навчальна книга "Богдан"
Видавництво Навчальна книга - Богдан
Видавництво Книжковий Клуб Каталоги Відео Співпраця Де придбати Контактні дані Доставка і оплата Електронні книги Foreign Rights
Телефони для замовленння:
(067) 350-18-70
Кошик
Книга дня -50%
знижка 50%
Критика. Літературознавство. Вибране
Критика. Літературознавство. В... Доценко Р. І.
90,00 грн
45,00 грн
до кошика
Новини видавництва
10.10.2019
Був і такий — жіночий султанат
04.10.2019
Вітаємо педагогів з професійним святом!
27.09.2019
ІІІ книжковий фестиваль у Черкасах
27.09.2019
Запрошуємо на книжковий фестиваль "Open Book"
Дізнайтесь більше про конкурси від видавництва Навчальна книга - Богдан!
Технічна підтримка
  (пн.-пт., з 9.00 до 18.00)
support@bohdan-books.com


Як зробити замовлення?
Способи оплати
Доставка замовлень

 


Партнерські сайти



Instagram 

Telegram


pravo_avtor.png

pravo_vydavec.png

pravo_dogovir.png

giva_biblioteka_240x350.gif

http://knugoman.org.ua

Книгобачення. Український видавничий портал


Казки роботів. Кіберіада. Маска. Книга 1

Казки роботів. Кіберіада. Маска. Книга 1

Ціна: 249,00 грн
Кількість:
Серія: П’ятикнижжя Лемове

ISBN: 978-966-10-4532-2
Кількість сторінок: 528
Обкладинка: Тверда
Формат: 145х215
Вага: 604 г
Доставка
Нова пошта — 60 грн
Укрпошта — від 20 грн
Оплата
При отриманні
Visa, MasterCard
       
       

Придбайте комплект книг зі знижкою 20%!

ТРОЄ ЕЛЕКТРИЦАРІВ

kazky-robotiv_006.jpg

Жив колись один великий конструктор-винахідник, який невтомно винаходив незвичайні прилади й виготовляв дивовижні апарати. Змайстрував він був собі машинку-пушинку, яка гарно співала, й назвав її пташкою. Печаткою у вигляді сміливого серця було позначено кожен атом, який виходив з-під його рук, і дивувалися потім учені, знаходячи в атомних спектрах миготливі сердечка. Змайстрував він багато корисних машин, великих і малих, і якось спала йому на думку химерна ідея поєднати воєдино смерть із життям і в такий спосіб досягнути неможливого. Поклав він собі створити розумні істоти з води, але не тим жахливим робом, про який ви зараз подумали. Ні, думка про тіла м’які й мокрі була йому чужою, викликала в нього відразу, як і в кожного з нас. Вирішив він створити з води істот по-справжньому гарних і мудрих, а саме кристалічних. Вибрав він тоді планету, від усіх сонць віддалену, з її замерзлого океану вирубав крижані брили, а з них, як із гірського кришталю, витесав кріонідів. Звалися вони так, бо могли існувати лише при страшному морозі й у безсонячній порожнечі. Збудували невдовзі кріоніди міста й палаци крижані, а що будь-яке тепло загрожувало їм згубою, освітлювали вони свої житла полярними сяйвами, які ловили й тримали у величезних прозорих посудинах. Хто був багатший, той мав більше полярних сяйв, цитринових і сріблястих, і жили кріоніди щасливо, а що любили не тільки світло, а й коштовні камінці, то славились вони своїми дорогоцінностями. Вони витесували їх із затверділих газів і шліфували. Тішили їх ці коштовності вічної ночі, у якій, немов ув’язнені духи, палали полярні сяйва, схожі на зачаровані туманності в кришталевих брилах. Чимало космічних загарбників мріяло заволодіти тими багатствами, бо ж усю Кріонію було видно ген-ген звіддалік, виблискувала, неначе діамант, який повільно обертається на чорному оксамиті. Різні шукачі пригод прибували на Кріонію спробувати воєнного щастя. Залетів на неї й електрицар Латунний, який, коли ступав, то наче дзвін дзвонив, та тільки-но він поставив на лід ногу, як від жару крига під ним розтанула, й ринув електрицар у безодню Льодового океану, й води зімкнулись над ним, і там, на дні кріонських морів, спочив він до кінця віку.

Не налякала доля Латунного інших сміливців. Слідом за ним прилетів на планету електрицар Залізний, рідким гелієм так упившись, що в його сталевих нутрощах аж булькало, а паморозь, що вкрила його панцир, зробила його схожим на сніговика. Але, опус­каючись до поверхні планети, електрицар розжарився від тертя об атмосферу, рідкий гелій зі свистом випарувався з нього, а він сам, розпечений до червоного, упав на крижані гори, які тут-таки розсипалися. Виліз електрицар звідти, немов киплячий гейзер, вивергаючи клуби пари, та, хоч би до чого він торкався, усе миттю перетворювалося на білу хмару, з якої випадав сніг. Сів тоді Залізний і став чекати, поки вистигне, й ось, коли сніжинки перестали танути на його панцирних наплічниках, вирішив електрицар устати й кинутися в бій, проте мастило в суглобах так загусло, що він і випростатися не міг. І досі сидить він там, а сніг, падаючи, перетворив його на білу гору, з якої тільки стирчить вістря шолома. Називають ту гору Залізною, і в очницях її виблискує замерзлий погляд.

Почув про долю своїх попередників третій електрицар, Кварцовий, котрий удень мав вигляд не інакше як скляної лінзи, а вночі скидався на віддзеркалення зірок. Не боявся він, що мастило в суглобах загусне, бо не змащувався; не лякався, що лід під ногами в нього розплавиться, бо міг залишатися холодним, якщо цього бажав. Одного він повинен був уникати — напружених роздумів: розжарювався від цього кварцовий мозок, і це могло занапастити електрицаря. От і вирішив він убезпечити себе й добитися перемоги над кріонідами бездумністю. Прилетів він на планету й так охолов за тривалий свій політ крізь вічну галактичну ніч, що й залізні метеорити, які вдарялися об його груди, розбивалися, видзвонюючи, на дрібні скалки, мов скло. Опустився Кварцовий на білі сніги Кріонії під її чорним небом, схожим на горнятко, повне зірок, і був він, мов чисте дзеркало, хотів замислитися, що ж йому далі робити, але сніг під ним миттю почорнів і почав перетворюватися на пару.

— Ого! — сказав собі Кварцовий. — Кепсько! А втім, дарма, аби тільки не думати, і наша візьме!

І вирішив він, хоч би що сталося, цю фразу повторювати: адже вона не вимагала ніякого розумового напруження й тому зовсім його не розігрівала. Й рушив Кварцовий сніговою пустелею бездумно й навмання, намагаючись тільки холод свій зберегти. Йшов він так, поки не наблизився до крижаних мурів столиці кріонів Фриґіди. Розігнався він і спробував мур головою пробити, ударив так, що іскри посипалися, проте нічого не добився.

— Спробуємо інакше! — мовив собі й задумався над тим, скільки ж це буде два по два.

І тільки-но електрицар задумався над цим, як голова в нього розігрілася, і кинувся він удруге таранити іскрометні стіни, проте лише маленьку ямку зробив.

— Зламаю! — проказав він. — Спробуємо щось складніше. Скільки ж це буде тричі по п’ять?

Цього разу голову його оповила хмара, що аж зашкварчала, бо сніг від таких бурхливих думок умить закипав. Знову відступив назад Кварцовий, знову розігнався, ударив і наскрізь пробив мур, а за ним ще два палаци й три менших будиночки графів Морозяних, потрапив на величезні сходи, схопився за поруччя зі сталактитів, але східці були слизькі, як ковзанка. Швидко скочив електрицар, бо все навколо нього вже тануло й він міг першої-ліпшої хвилини провалитися крізь місто вглиб, у крижану безодню, де замерз би навіки.

— Дарма! Аби тільки не думати! Наша візьме! — підбадьорив він себе й справді тут-таки охолов.

Виліз він із крижаного тунелю, який сам же й пробурив, й опинився на великій площі, з усіх боків освітленій полярними сяйвами, які мерехтіли смарагдом і сріблом у кришталевих колонах.

І вийшов йому назустріч величезний зоресяйний лицар — вождь кріонідів Боревій. Всю свою силу зібрав електрицар і кинувся в атаку. Зійшлися вони, й такий гуркіт стояв, ніби зіткнулися посеред Льодовитого океану два айсберги. Відпала блискуча правиця Боревійова, при самому плечі відрубана, проте хоробрий воїн не розгубився. Повернувся він, щоб груди свої, широчезні, мов льодовик, яким він і був, підставити ворогові. Знову розігнався Кварцовий і знову пішов на жахливий таран. Твердіший і щільніший за лід виявився кварц, тож луснув Боревій з таким гуркотом, ніби лавина скотилася з гори. Й лежав він, розбитий на друзки, у світлі полярних сяйв, які дивилися на його поразку.

— Наша взяла! Аби лиш і далі так! — сказав Кварцовий і зірвав з переможеного коштовності небаченої краси: персні, оздоблені воднем, осяйні пряжки й ґудзики, неначе діамантові, а насправді відшліфовані з трьох шляхетних газів — аргону, криптону й ксенону. Й так ними захоплювався, що нагрівся електрицар від хвилювання і тут-таки всі ці діаманти й сапфіри, засичавши, випарувалися від його доторку, й у руці в нього нічого не лишилося, тільки схожі на росу крапельки, та й ті одразу ж вивітрилися.

«Ого! Виходить, мені й захоплюватися не можна! Дарма! Аби тільки не думати!» — сказав він собі й рушив у глиб фортеці, яку прагнув підкорити. Невдовзі він побачив, що до нього наближається величезна постать. То був Білий Альбуцид, Єнерал-Мінерал, його широкі груди вкривали крижані ордени, а посередині виблискувала величезна зірка — паморозь на крижаній стрічці. Цей сторож королівських скарбів заступив був шлях Кварцовому, але той налетів, мов буря, і розтрощив його на крижані скалки. Тоді на поміч Альбуцидові прибіг князь Астровух, володар чорних льодів; з ним електрицар не впорався, бо на князеві був коштовний азотовий панцир, загартований у рідкому гелії. Від того панцира віяло таким морозом, що Кварцовий втратив свій натиск, рухи його ослаб­­ли, навіть полярні сяйва зблідли, так повіяло тут Абсолютним Нулем. Рвонувся Кварцовий, думаючи про себе: «Біда! Що ж це діється?» І мозок його від великого подиву розжарився, Абсолютний Нуль став Звичайним Нулем, і на очах у Кварцового став Астровух з гуркотом розпадатися на кільця, і громи вторували його агонії, поки на полі бою не лишилася в калюжці брила чорного льоду, по якій спливала сльозами вода.

— Наша взяла! — вигукнув Кварцовий. — Тільки б не думати, — хоч іноді й подумати треба. Так чи інакше, а я мушу перемогти!

Рушив він далі, і дзвеніла його хода, ніби хтось молотом товк кристали. Гуркочучи, мчав він вулицями Фриґіди, а її жителі з-під білих шапок дахів з відчаєм у серці дивилися на нього. Немов іскристий метеорит, мчав він Чумацьким Шляхом, і раптом побачив оддалік невелику самотню постать. То був сам Барион, прозваний Льодоустом, найбільший кріонідський мудрець. Із розгону налетів на нього Кварцовий, щоб зім’яти одним ударом, але той поступився дорогою і показав два розставлені пальці; не зрозумів Кварцовий, що це означає, повернувся і знову рушив на супротивника. Барион знову відступив на крок і показав один палець. Здивувався трохи Кварцовий й уповільнив свій біг, хоча вже розвернувся, щоб знову взяти розгін. Замислився він, і тієї ж миті ринула вода з найближчих будинків, проте він нічого не помічав, бо Барион зробив пальцями однієї руки кілечко, а великим пальцем другої руки став ворушити в цьому кілечку. Кварцовий усе думав та думав, що б воно могли означати ці мовчазні жести, й розверзлася у нього під ногами безодня, ринула звідти чорна вода, полетів він на дно, немов камінь, і не встиг навіть підбадьорити себе словами: «Дарма, аби лиш не думати!» — як його вже на світі не стало.

Удячні Барионові за порятунок кріоніди згодом запитували його, що він хотів сказати своїми жестами страшному електрицареві.

— Усе це дуже просто, — відповідав мудрець. — Два пальці означали, що нас із ним двоє. Один — що скоро лишуся я сам. Потім я показав йому кілечко, а це означало, що довкола нього розверзнеться крига й морська безодня поглине його навіки. Не зрозумів він ні першого, ні другого, ні третього.

— Великий мудрецю! — заволали здивовані кріоніди. — Як же ти наважився показувати такі знаки страшному супостатові?! Подумай, що сталося б, якби він зрозумів тебе й не став дивуватися. Адже тоді б він не нагрівся від думання й не провалився б у бездонну прірву...

— Ет, я цього анітрохи не боявся, — з холодною усмішкою відповів їм Барион Льодоустий, — бо я знав, що він нічого не втямить. Якби в нього була бодай крапля розуму, він би не прилетів сюди. Яка користь істоті, яка живе під сонцем, від наших газових коштовностей і крижаних срібних зірок?!

І знову вражені були кріоніди його мудрістю і, заспокоєні, розійшлися по домівках, де стояв любий їм мороз.

Відтоді ніхто вже не пробував завоювати Кріонію, бо перевелися недоумки у Всесвіті; хоч декотрі стверджують, що є їх іще чимало, та тільки не знають вони дороги в Кріонію.

Зміст

Від укладача
Казки роботів
Троє електрицарів. Переклав Юрій Попсуєнко
Уранові вуха. Переклав Ростислав Доценко
Як Ерґ Самозбудник Блідавця переміг. Переклав Юрій Попсуєнко
Скарби короля Біскаляра. Переклала Ірина Шевченко
Дві потвори. Переклав Юрій Попсуєнко
Біла смерть. Переклав Юрій Попсуєнко
Як Мікромил і Ґіґаціян таке вчинили, що туманності порозбігалися. Переклала Мар’яна Гандзій
Казка про цифрову машину, що змагалася з драконом. Переклав Юрій Попсуєнко
Радники короля Гідропса. Переклав Юрій Попсуєнко
Автоматеїв друг. Переклав Юрій Попсуєнко
Король Ґлобарес і мудреці. Переклала Мар’яна Гандзій
Казка про короля Мурдаса. Переклала Мар’яна Гандзій
Загадка. Переклала Ірина Шевченко
З праці Цифротикон, або Про девіації, суперфіксації та серцеві варіації. Про королевича Фериція і королівну Кришталю. Переклала Віра Авксентьєва
Кіберіада
Як уцілів Всесвіт. Переклав Юрій Попсуєнко
Трурлева машина. Переклав Ростислав Доценко
Велика прочуханка. Переклав Ростислав Доценко
Сім виправ Трурля і Кляпавція. Переклала Віра Авксентьєва
Виправа перша, або Ґарґанціянова пастка
Виправа перша «А», або Трурлів Електрибалт
Виправа друга, або Пропозиція короля Жорстокія
Виправа третя, або Смоки ймовірності
Виправа четверта, або Про те, як Трурль, бажаючи врятувати королевича Пантарктика від мук кохання, застосував жонотрон і як потім довелося скористатися з дітомета
Виправа п’ята, або Жарти короля Балеріона
Виправа п’ята «А», або Трурлева консультація
Виправа шоста, або Як Трурль і Кляпавцій створили демона другого роду, щоб приборкати розбійника Гембона
Виправа сьома, або Про те, як Трурлева майстерність накоїла лиха
Байка про три машини-оповідачки короля Геніальйона. Переклала Віра Авксентьєва
Альтруїзин, або Оповідь про те, як пустельник Добрицій захотів ощасливити Космос і що з того вийшло. Переклав Іван Сварник
Щаспобут. Переклав Іван Сварник
Цифраньове виховання. Переклала Мар’яна Гандзій
Розповідь першого розмороженого. Переклав Олександр Гриценко
Розповідь другого розмороженого. Переклав Олександр Гриценко
Повтор. Переклала Ірина Шевченко
МАСКА. Переклав Сергій Легеза
Яцек Дукай. Хто написав Станіслава Лема? Переклав Сергій Легеза
Примітки



  
  Вхід
Логін/E-mail:
Пароль:

Реєстрація
Забули пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:
Книга дня
знижка 50%
Критика. Літературознавство. Вибране
Критика. Літературознавство. В... Доценко Р. І.
90,00 грн
45,00 грн
До кошика

  Технічна підтримка
  (пн.-пт., з 9.00 до 18.00)
support@bohdan-books.com

Як зробити замовлення?
Способи оплати
Доставка замовлень


 
1

  Новини видавництва
10.10.2019
Був і такий — жіночий султанат
04.10.2019
Вітаємо педагогів з професійним святом!
27.09.2019
ІІІ книжковий фестиваль у Черкасах
27.09.2019
Запрошуємо на книжковий фестиваль "Open Book"
RSS стрічка новин видавництва Всі новини видавництва
 

Логін:      
Пароль:

Реєстрація    Забули пароль?
Вкажіть свій емейл


Коментар